Личная анкета Амины Алмазовой

Nobiscum Deus (лат. С нами Бог!) — боевой клич поздней Римской и Византийской империи. Caelum denique! (лат. Наконец-то в рай!) и «Deus vult» (лат. Этого хочет Бог»)— боевые кличи крестоносцев

-"Нас пов`язують узи пам`яті та крові..."

-"Де падають сльози гніву, там зростуть грона помсти!"

-"Існує два методи боротьби – законами та силою: перший для справжніх людей, другий для звірів; але оскільки перший часто не спрацьовує, слід братись за другий." Ніколо Макіавеллі, «Державець»

- "Справжня традиція полягає не в тому, щоб повторювати те, що робили інші, а віднайти дух, який спонукав до тих величних справ, і який спонукатиме до таких же вчинків в інші часи. "

-"Чоловік зводить будинок, жінка робить його домом. Роберт Фрост"

-"І не кажи, що ти не сподівавсь на краще. Хотів перемогти. Не здатися! Нізащо!"

-"Життя - це не ті дні, що минули, а ті, що запам’яталися. Габріель Гарсіа Маркес"

-"Я помітив що навіть люди які вірять в те що вже все вирішено за нас і нічого не змінити дивляться по бокам коли переходять дорогу...

Стівен Хокінг"

-"ГЕРОЇЧНИЙ СЕНС ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
Військова служба - це не чиясь примха, не наслідування, не дитяча гра в солдатики і не спортивний прояв суто гімнастичної переваги. Військова служба - це вимога життя, це необхідність для людей і народів, які хочуть врятуватися. Це категоричний імператив для тих, хто відчуває, що його батьківщина і безперервність її історичної долі вимагають - криками висохлих джерел, хвилями наказових голосів - його включення в ієрархічну і дисципліновану силу, під командою вождя, і покори військовій науці, героїчної тактики в дії. Військова служба розставила своїх вербувальників у всі куточках національної свідомості для тих, хто ще зберіг гідність людини і патріота, чиї серця все ще відчувають биття іспанської крові, тих, хто чує в душі голос своїх предків, похованих у рідній землі, і в чиїх серцях віддається знайоме відлуння слави людей його нації і раси, які хочуть, щоб вони продовжували існувати. Це Батьківщині потрібні наші сили і руки, це вона наказує нам надягати уніформу, бути всім як один, одягати блакитні сорочки Фаланги. Це Батьківщина вишиває рукою дружини, матері, нареченої на грудях, прямо над серцем, що б’ється, яке готове до боротьби і самопожертви, нашу емблему - ярмо і пучок стріл." Хосе Антоніо Прімо де Рівера, 15 липня 1935 р."

-"Щоб виграти битву ти мусиш битись так, ніби вже мертвий." Міямото Мусаші"

-"Не існує закону, який заборонив би християнину вражати мечем. Євангеліє вчить солдатів поміркованості та справедливості, але в ньому не сказано: «Киньте зброю і полиште армію». Заборонена тільки несправедлива війна ... Тамплієри - воїни Христа, вони по праву можуть битися за Господа Бога і проливати чужу кров. Недарма тамплієр, лицар і духівник, носив меч. Адже він був посланцем Божим, він карав зло і звеличував добро. Убивши негідника, він ставав не вбивцею, але карателем, він ніс відплату від імені самого Христа, він був захисником християнського люду. Його слава складалася зі смертей лиходіїв. Смерть тамплієра вважалася урочистою подією, адже вона відкривала йому шлях у світ вічних вдячностей Господніх. Якщо померти во Христі - це щаслива доля, наскільки щасливою можна вважати смерть за Христа?" Сен-Бернар де Клерво