Личная анкета Григория Гайденко

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!"""""""""""""""""""""""""""""№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№%%%%%%%%%%%%%%%%%%%№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№%%%%%%%%%%%%%%%%%:?:::::::::::::::::::::::::::::::?????????????????????????????????????********************************************(((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((((())))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))____________________++++++++++++++++++++++++++++++++++++============================)))))))))))))__________________----------------____________________________________________________-----------------___________________________

ks vk.ru od.ruДзижчання бджоли Це було те літо, коли Тереза вскочила ногою в осине гніздо і тим поклала край нашим прогулянкам босоніж; те літо, коли сонце сяяло кожного дня, і кожен мав щось сказати з цього приводу; літні жінки, тяжко дихаючи на паркових лавах, обмахувалися добряче замусоленими виданнями “Своє жіноче” і казали, зітхаючи: ”Ох, ну і спека, вам не здається?” і я, у відчаї, що почнеться розмова, погоджувалася, посміхалася і сиділа високо на дерев’яному сидінні, уявляючи себе такою ж старою, як і вони. Здавалося, усі тільки те й робили, що балакали про літо, про спеку, і я знала, що коли погода зміниться, ми все ще будемо базікати про те ж саме, тільки тоді ми вже будемо дмухати собі у долоні і скаржитися на мороз. Це було те літо, коли стіни нашого садочка стали занадто обмежливими, коли, нарешті, я зробилася достатньо високою, щоб зазирнути за їх порослий мохом верх і окинути оком увесь ряд садочків; побачити білизну, висушену спекою, безжиттєву у непорушному повітрі; почути далеку деренчливу музику транзисторних радіоприймачів і біль машин, які повільно рухалися під палаючим сонцем з відкритими вікнами - неначе це могло щось змінити. Це було те літо, коли вони дорилися до садочка містера Мордекаї. Ми почули її лемент знадвору. Я якраз стояла біля раковини, босоніж на лінолеумі, і мила посуд, який залишився після сніданку, неквапом його намилюючи і дивлячись як світло виграє на бульбашках. Тайлер скублився під кухонним столом, штовхаючи іграшкову вантажівку назад і вперед, та посміхаючись на деренчання її металевих коліс. Почувши її крик, я впустила склянку, яка впала просто на кран і розлетілася на численні скалки, які впали у пінну воду внизу. Вона бігала, кружляючи, навколо садочка і верещала, німб з розлючених ос робив її обриси дещо розмитими, косички її танцювали. Перші декілька секунд я тільки стояла з відкритим ротом, дивлячись на неї крізь брудну кухонну шибку. Я не мала бажання наближатися ні до Терези, ні до всіх тих ос. Коли я побігла до чорного ходу, то Тайлер підвівся і почимчикував услід за мною. Я пам’ятаю як він сміявся, коли я спрямувала на неї шланга - мабуть гадав, що все це тільки гра. Стікаючи водою, в купальному костюмі, який прилип до поцяткованого, мов крапчаста матерія, тіла в червоних укусах, Тереза продовжувала волати у післяобідній день. Навкруги неї, у траві, лежали догори ногами темні оси, лапки їх здригалися, а крильця були занадто вологі, щоб злетіти. Мама була весь день на роботі. Вона залишала нас на самих себе. Іноді я виводила їх на прогулянку: Тереза чухала свої укуси, а Тайлер був міцно прип’ятий ременем у колясці. Ми спускалися до парку, і я сідала біля гойдалок і спостерігала за хлопцями. Вони стояли біля громадського туалету, пихкаючи цигарками і кахикаючи. Вони ніколи зі мною не розмовляли. В інші дні ми просто вилягалися на осонні. Я змайструвала собі бікіні з пари рожевих бриджів та старої куртки, яку я підрізала якраз під моїми грудьми. В мене була пара зелених пластмасових окулярів від сонця, які я купила в найближчій крамниці, та жовті шльопанці, які нас тепер змушувала взувати мама. Я загоряла, в той час як Тереза нишпорила у траві в пошуках осиних трупів. Коли вона часом знаходила один, вона клала його на плаский булижник, яким було вимощено доріжку, і, використовуючи камінь, товкла його, поки він не перетворювався на порох. Біля неї сидів замислений Тайлер. Я ліниво спостерігала за ними, іноді піднімала руку і вказувала на ще одну мертву осу, яка лежала між стеблинами трави. Це був десь початок серпня, коли вони з Тайлером почали підкопуватися під стіну садочка. Сидячи в її затінку, вони шкребли палками, збираючи суху землю у пластмасове цеберко. ”Допоможи-но нам, Евліно, - бувало просили вони, - ми риємо прохід до Австралії”. Але я тільки зводила очі і перегортала сторінку свого журналу. Ця робота на деякий час повністю їх поглинала, а потім вони знову підходили і нудилися поблизу мене. Тайлер, розпластаний на животі, сопів, коли трава лоскотала йому ніздрі, Тереза заплітала в косу тонкі прядки мого волосся. Так ми лежали і чекали поки поверн

%:%%:ПАпуууууууууууууууууооооооооонрвввввввгшфффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффуууууууууууууууууууу387987987384870120993-

(*:?*?%?%;%;";№!;№"%;?:(*?)?(?::;:;№%№";№";№;:?%:*(?*)()(??*%%;№%;"№№;;%?:(*?)(*)(?%№%;№№;"№%;:%:?

carj 1kla$ K.R.A

вапапа