Личная анкета Liya Liya

Я егоїстка? Мабуть, ви праві. І я, бувало, думала про себе. Тримає час гріхи мої нові, Коли старі ще відмолити треба. Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так. Життя навчило маски одягати. Щоб викупити спокій на п'ятак Доводилося інколи брехати. Я надто горда? Вперта, як віслюк? Якщо і ,так, не вам мене судити. Я від повчань втомилась і наук, А ідеально не навчилась жити. Бездушна я? Жорстока і черства? Ну що іще там? Це усі провини? Я визнаю, були й мої слова Бездушними, жорстокими, черствими. Були й дороги інколи криві. Бувало, й зло лишалося за мною. Я егоїстка? Мабуть, ви праві... Та я й не прикидалася святою. Як бачиш, я — не подарунок долі. Терпи таку, або втікай щодуху, Поки ще ми не з'їли пуда солі І світ не встиг замкнутися наглухо. ... Свавільна, гостра, не терплю розлуки. Я, мабуть, від природи трохи з перцем. Дивися сам, до кого тягнеш руки, Щоб потім не хапатися за серце. У нас з тобою дуже різні мови. Чи можна їх в єдину об'єднати? Повір мені, повір мені на слово: Тобі не вдасться бурю покохати!